29:1 ¶ І Йов далі вів мову свою та й сказав:

29:2 О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

29:3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

29:4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

29:5 коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

29:6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

29:7 ¶ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

29:8 як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

29:9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

29:10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

29:11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

29:12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

29:13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

29:14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

29:15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

29:16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

29:17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

29:18 ¶ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

29:19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

29:20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

29:21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

29:22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

29:23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

29:24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

29:25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!