14:1 ¶ Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.

14:2 Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

14:3 А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.

14:4 Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

14:5 Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.

14:6 ¶ А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?

14:7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?

14:8 Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?

14:9 Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!

14:10 Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!

14:11 І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.

14:12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!

14:13 Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

14:14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!

14:15 ¶ Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

14:16 Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.

14:17 Ти дякуєш добре, але не будується інший.

14:18 Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.

14:19 Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

14:20 Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!

14:21 ¶ У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.

14:22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.

14:23 А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?

14:24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

14:25 і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!

14:26 ¶ То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!

14:27 Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!

14:28 А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

14:29 А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.

14:30 Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!

14:31 Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!

14:32 І коряться духи пророчі пророкам,

14:33 бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,

14:34 ¶ нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.

14:35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!

14:36 ¶ Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?

14:37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!

14:38 Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!

14:39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!

14:40 Але все нехай буде добропристойно і статечно!