2:4 ¶ Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
2:5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
2:6 Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!
2:7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,
2:8 і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.
2:9 Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
2:10 колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!
2:11 Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.
2:12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.
2:13 ¶ Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,
2:14 чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.
2:15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
2:16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.
2:17 Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
2:18 Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
2:19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.
2:20 Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
2:21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.
2:22 Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!
2:23 Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
2:24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
2:25 Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
