11:1 ¶ О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.

11:2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.

11:3 Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.

11:4 Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!

11:5 ¶ Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.

11:6 Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.

11:7 Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?

11:8 Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.

11:9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.

11:10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.

11:11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!

11:12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.

11:13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.

11:14 І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!

11:15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

11:16 ¶ Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

11:17 А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.

11:18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

11:19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.

11:20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.

11:21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.

11:22 ¶ Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!

11:23 Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

11:24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,

11:25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;

11:26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

11:27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.

11:28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.

11:29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?

11:30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

11:31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.

11:32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,

11:33 але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!