21:2 (21-7) Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.
21:3 (21-8) І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.
21:4 (21-9) Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ.
21:5 (21-10) І кожне тіло пізнає, що Я Господь, витяг меча Свого з піхви його, уже не вернеться він!
21:6 (21-11) А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах!
21:7 (21-12) І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже ГосподьБог.
21:8 ¶ (21-13) І було мені слово Господнє таке:
21:9 (21-14) Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, нагострений він та блискучий!
21:10 (21-15) Щоб приносити жертву нагострений він, щоб блищати він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево?
21:11 (21-16) І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця...
21:12 (21-17) Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах!
21:13 (21-18) Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже ГосподьБог.
21:14 (21-19) А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них.
21:15 (21-20) Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину!
21:16 (21-21) Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє...
21:17 (21-22) І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!
21:18 ¶ (21-23) І було мені слово Господнє таке:
21:19 (21-24) А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай.
21:20 (21-25) Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.
21:21 (21-26) Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку.
21:22 (21-27) У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту.
21:23 (21-28) Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені.
21:24 (21-29) Тому так говорить ГосподьБог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, у ворожі руки схоплені будете!
21:25 (21-30) А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої,
21:26 (21-31) так говорить ГосподьБог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться!
21:27 (21-32) Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам!
21:28 ¶ (21-33) А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить ГосподьБог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка,
21:29 (21-34) для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.
21:30 (21-35) Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе!
21:31 (21-36) І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють!
21:32 (21-37) Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!