2:1 ¶ Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

2:2 А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

2:3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.

2:4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

2:5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

2:6 Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

2:7 але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

2:8 бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,

2:9 і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,

2:10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

2:11 ¶ Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.

2:12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.

2:13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

2:14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

2:15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган...

2:16 А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!

2:17 Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

2:18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.

2:19 Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.

2:20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.

2:21 Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!