12:1 ¶ Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
12:2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
12:3 Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
12:4 ¶ Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
12:5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
12:6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!
12:7 Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
12:8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
12:9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
12:10 Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
12:11 Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
12:12 Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,
12:13 і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
12:15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.
12:16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
12:17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
12:18 ¶ Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
12:19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
12:20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
12:21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...
12:22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
12:23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
12:24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
12:25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
12:26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.
12:27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
12:28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.
