17:1 ¶ Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

17:2 Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

17:3 Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

17:4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

17:5 Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

17:6 Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

17:7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

17:8 Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

17:9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

17:10 ¶ Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

17:11 Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

17:12 вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

17:13 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

17:14 До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

17:15 Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

17:16 До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...