32:1 ¶ І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

32:2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

32:3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

32:4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

32:5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

32:6 ¶ І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

32:7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

32:8 Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

32:9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

32:10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

32:11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

32:12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

32:13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

32:14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

32:15 ¶ Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

32:16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

32:17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

32:18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

32:19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

32:20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

32:21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

32:22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!