37:1 ¶ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

37:2 Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

37:3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

37:4 За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

37:5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

37:6 ¶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

37:7 Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

37:8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

37:9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

37:10 Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

37:11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

37:12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

37:13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

37:14 ¶ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

37:15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

37:16 Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

37:17 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

37:18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

37:19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

37:20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

37:21 ¶ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

37:22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

37:23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

37:24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.