39:1 ¶ Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

39:2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

39:3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

39:4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

39:5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

39:6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

39:7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

39:8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

39:9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

39:10 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

39:11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

39:12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

39:13 ¶ Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

39:14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

39:15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

39:16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

39:17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

39:18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

39:19 ¶ Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

39:20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

39:21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

39:22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

39:23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

39:24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

39:25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

39:26 ¶ Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

39:27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

39:28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

39:29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

39:30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.