4:1 ¶ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

4:2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

4:3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4:4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

4:5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

4:6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

4:7 ¶ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

4:8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

4:9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

4:10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

4:11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

4:12 ¶ І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

4:13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

4:14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

4:15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

4:16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

4:17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

4:18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

4:19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

4:20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

4:21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...