11:1 ¶ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

11:2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

11:3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

11:4 Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

11:5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

11:6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

11:7 Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

11:8 Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

11:9 Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

11:10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

11:11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

11:12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

11:13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

11:14 Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

11:15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

11:16 Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

11:17 ¶ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

11:18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

11:19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

11:20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

11:21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

11:22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

11:23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

11:24 Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

11:25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

11:26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

11:27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

11:28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

11:29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

11:30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

11:31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

11:32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

11:33 ¶ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

11:34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

11:35 І закапали сльози Ісусові...

11:36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

11:37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

11:38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

11:39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

11:40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

11:41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

11:42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

11:43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

11:44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

11:45 ¶ І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

11:46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

11:47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

11:48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

11:49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

11:50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

11:51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

11:52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

11:53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

11:54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

11:55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

11:56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

11:57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.