6:1 ¶ І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

6:2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

6:3 Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

6:4 А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

6:5 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

6:6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

6:7 ¶ І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

6:8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

6:9 а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

6:10 І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

6:11 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

6:12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

6:13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

6:14 ¶ І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

6:15 Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

6:16 А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

6:17 Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

6:18 Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

6:19 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

6:20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

6:21 Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

6:22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

6:23 І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

6:24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

6:25 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

6:26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

6:27 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

6:28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

6:29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

6:30 ¶ І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

6:31 І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

6:32 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

6:33 І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

6:34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

6:35 І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

6:36 Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

6:37 А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

6:38 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

6:39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

6:40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

6:41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

6:42 І всі їли й наїлися!

6:43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

6:44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

6:45 ¶ І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

6:46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

6:47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

6:48 Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

6:49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

6:50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

6:51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

6:52 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

6:53 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

6:54 І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

6:55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

6:56 І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!