2:1 ¶ Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,

2:2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

2:3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.

2:4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

2:7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

2:8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

2:10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

2:12 ¶ Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.

2:13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

2:14 ¶ Робіть усе без нарікання та сумніву,

2:15 щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

2:16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

2:17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.

2:18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!

2:19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

2:20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.

2:21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.

2:22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.

2:23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.

2:24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.

2:25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

2:26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

2:27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

2:28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.

2:29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

2:30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.