126:1 ¶ Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...

126:2 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

126:3 Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

126:4 ¶ Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

126:5 Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

126:6 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!