144:1 ¶ Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

144:2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

144:3 Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

144:4 Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

144:5 Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

144:6 Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

144:7 Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

144:8 що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

144:9 ¶ Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

144:10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

144:11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

144:12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

144:13 Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

144:14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

144:15 Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!