1:2 Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: Насильство! та Ти не спасаєш!
1:3 Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка.
1:4 Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим.
1:5 ¶ Пригляньтеся ви до народів, і дивіться, і дуже здивуйтесь, бо вчиню Я за ваших днів діло, про яке не повірите ви, коли буде розказане.
1:6 Бо оце Я поставлю халдеїв, народ лютий та скорий, що ґрасує по широкій землі, щоб захопити оселі, які не його.
1:7 Страшний та грізний він, від нього самого виходить і право його, і великість його.
1:8 І від пантер його коні швидші, і від вовків вечерових лютіші.
1:9 Він приходить увесь на насильство, а ціль їх обличчя вперед, і набере полонених, як того піску.
1:10 І він глузує з царів, а князі сміх для нього. Він сміється з твердині усякої, бо на вал насипає землі, і її здобуває!
1:11 Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою.
1:12 ¶ Хіба ж Ти не віддавна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, не помремо! Господи, Ти для суду поставив його, і, о Скеле, призначив його на карання!
1:13 Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?
1:14 Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву, що пана над нею нема.
1:15 Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє.
1:16 Тому жертву приносить він неводові, і кадить для сітки своєї, бо від них ситий уділ його та добірна пожива його!
1:17 Чи на це випорожнює він свого невода, і завжди готов убивати народи без милости?
