2:1 ¶ Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.

2:2 А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.

2:3 Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.

2:4 Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.

2:5 ¶ І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.

2:6 Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!

2:7 Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?

2:8 За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

2:9 Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!

2:10 Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.

2:11 Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.

2:12 Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!

2:13 Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?

2:14 Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.

2:15 ¶ Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!

2:16 Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!

2:17 Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

2:18 Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?

2:19 Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!

2:20 А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!