30:1 ¶ А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї... 30:2 Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась! 30:3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! 30:4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... 30:5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв, 30:6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, 30:7 ревіли вони між кущами, збирались під терням, 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:2 Та й сила
30:3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! 30:4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... 30:5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв, 30:6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, 30:7 ревіли вони між кущами, збирались під терням, 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... 30:5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв, 30:6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, 30:7 ревіли вони між кущами, збирались під терням, 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв, 30:6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, 30:7 ревіли вони між кущами, збирались під терням, 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях, 30:7 ревіли вони між кущами, збирались під терням, 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:7 ревіли вони між кущами, збирались під терням, 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю! 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором... 30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини, 30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм... 30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого... 30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати, 30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем... 30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:15 ¶ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє... 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! 30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються... 30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон. 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. 30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... 30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки... 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення! 30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого... 30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить? 30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала? 30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла... 30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя, 30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу... 30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, 30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої... 30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
СЛЕДУЮЩАЯ ГЛАВА - ИНДЕКС БИБЛИИ И ПОИСК
30:31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
