22:1 ¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

22:2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

22:3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

22:4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

22:5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

22:6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

22:7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

22:8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

22:9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

22:10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

22:11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

22:12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

22:13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

22:14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.

22:15 ¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

22:16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

22:17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

22:18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

22:19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

22:20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?

22:21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22:22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

22:23 ¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

22:24 та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

22:25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

22:26 Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

22:27 А по всіх вмерла й жінка.

22:28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

22:29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

22:30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

22:31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

22:32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

22:33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.

22:34 ¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

22:35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

22:36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

22:37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

22:38 Це найбільша й найперша заповідь.

22:39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

22:40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

22:41 ¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

22:42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

22:43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

22:44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

22:45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

22:46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.