16:1 ¶ Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.

16:2 ¶ Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.

16:3 ¶ Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.

16:4 ¶ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.

16:5 ¶ Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!

16:6 ¶ Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.

16:7 ¶ Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.

16:8 ¶ Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.

16:9 ¶ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.

16:10 ¶ Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.

16:11 ¶ Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.

16:12 ¶ Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.

16:13 ¶ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

16:14 ¶ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.

16:15 У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.

16:16 ¶ Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!

16:17 ¶ Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.

16:18 ¶ Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.

16:19 ¶ Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.

16:20 ¶ Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.

16:21 ¶ Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.

16:22 ¶ Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.

16:23 ¶ Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.

16:24 ¶ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.

16:25 ¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

16:26 ¶ Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.

16:27 ¶ Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.

16:28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.

16:29 ¶ Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

16:30 Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

16:31 ¶ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.

16:32 ¶ Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.

16:33 ¶ За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.