17:1 ¶ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.

17:2 ¶ Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.

17:3 ¶ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.

17:4 ¶ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.

17:5 ¶ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.

17:6 ¶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

17:7 ¶ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.

17:8 ¶ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.

17:9 ¶ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.

17:10 ¶ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.

17:11 ¶ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

17:12 ¶ Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.

17:13 ¶ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.

17:14 ¶ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!

17:15 ¶ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.

17:16 ¶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?

17:17 ¶ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.

17:18 ¶ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.

17:19 ¶ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

17:20 ¶ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.

17:21 ¶ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.

17:22 ¶ Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

17:23 ¶ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.

17:24 ¶ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.

17:25 ¶ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.

17:26 ¶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!

17:27 ¶ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.

17:28 І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.