6:1 ¶ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,

6:2 ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!

6:3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,

6:4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,

6:5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!

6:6 ¶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:

6:7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;

6:8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

6:9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?

6:10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,

6:11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

6:12 ¶ Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,

6:13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,

6:14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,

6:15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!

6:16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:

6:17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,

6:18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,

6:19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

6:20 ¶ Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!

6:21 Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!

6:22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!

6:23 Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,

6:24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.

6:25 Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,

6:26 бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...

6:27 Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?

6:28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?

6:29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!

6:30 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,

6:31 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!

6:32 Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,

6:33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,

6:34 бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:

6:35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!