7:1 ¶ Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

7:2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

7:3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

7:4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

7:5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

7:6 ¶ Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

7:7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

7:8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

7:9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

7:10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

7:11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

7:12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

7:13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

7:14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

7:15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

7:16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

7:17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

7:18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

7:19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

7:20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

7:21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

7:22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

7:23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

7:24 ¶ А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

7:25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

7:26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

7:27 Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...