104:1 ¶ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

104:2 Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

104:3 Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

104:4 Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

104:5 Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

104:6 безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

104:7 від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

104:8 виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

104:9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

104:10 ¶ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

104:11 напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

104:12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

104:13 Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

104:14 Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

104:15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

104:16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

104:17 що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

104:18 Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

104:19 ¶ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

104:20 Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

104:21 ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

104:22 Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

104:23 Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

104:24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

104:25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

104:26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

104:27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

104:28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

104:29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

104:30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

104:31 ¶ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

104:32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

104:33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

104:34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

104:35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!