129:1 ¶ Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!
129:2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!
129:3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,
129:4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!
129:5 ¶ Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!
129:6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,
129:7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,
129:8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!
|