11:1 ¶ Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

11:2 Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

11:3 Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

11:4 Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

11:5 Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

11:6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

11:7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

11:8 як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

11:9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

11:10 нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

11:11 Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

11:12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

11:13 Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

11:14 може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

11:15 Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

11:16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

11:17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

11:18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

11:19 Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

11:20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

11:21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

11:22 Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

11:23 Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

11:24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

11:25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

11:26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

11:27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

11:28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

11:29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.

11:30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

11:31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

11:32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

11:33 ¶ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

11:34 Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

11:35 Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

11:36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.