49:1 ¶ І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.

49:2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!

49:3 Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!

49:4 Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

49:5 ¶ Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.

49:6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...

49:7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!

49:8 ¶ О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.

49:9 Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?

49:10 Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.

49:11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!

49:12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.

49:13 ¶ Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.

49:14 Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.

49:15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.

49:16 Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.

49:17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.

49:18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!

49:19 Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.

49:20 Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.

49:21 Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.

49:22 ¶ Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.

49:23 І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.

49:24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.

49:25 Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.

49:26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!

49:27 Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.

49:28 ¶ Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.

49:29 І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,

49:30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.

49:31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.

49:32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета.

49:33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.