3:1 ¶ Молитва пророка Авакума, для співу на струнному приладі:
3:2 Господи, звістку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє діло в середині років, у середині літ об'яви, у гніві про милість згадай!
3:3 ¶ Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Села. Велич Його вкрила небо, і слави Його стала повна земля!
3:4 А сяйво було, наче соняшне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги.
3:5 Перед обличчям Його моровиця іде, а по стопах Його пнеться полум'я.
3:6 Став, і землю Він зміряв, поглянув і народи затряс, і попадали гори довічні, вікові похилились узгір'я. Путі Його вічні.
3:7 Я бачив намети Кушана під кривдою, тремтять покривала мідіянського краю.
3:8 Чи на ріки, о Господи, Ти запалав, чи на ріки Твій гнів? Чи Твоє пересердя на море, що їздиш на конях Своїх, на спасенних Своїх колесницях?
3:9 Лук твій голий, нагий, наповнений стріл сагайдак. Села. Ти річками землю розсік.
3:10 Тебе вгледівши, гори дрижали, водяна течія потекла, безодня свій голос дала, зняла високо руки свої.
3:11 Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого.
3:12 У люті ступав Ти землею, у гніві людей молотив.
3:13 Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого. Ти з дому безбожного голову збив, обнажив Ти основу по шию. Села.
3:14 Ти пробив його списами голову князя його, як вони піднялись, щоб мене розпорошити; вони тішилися, немов мали пожерти таємно убогого.
3:15 Ти кіньми Своїми по морю топтав, по водній великій громаді.
3:16 ¶ Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.
3:17 Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби,
3:18 то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!
